КВИТОК в Один Кінець (One Way Ticket)
Ось, суворі, що стоять на контролі, дірявлять твій квиток в один кінець. Трап від’їжджає – літак піднімається все вище. Або там поїзд, здригнувшись попередньо, починає свій біг рейками. Авжеж, це міг буди також пароплав, а краще – круїзний лайнер, що ліниво дрейфує геть від рідних берегів.
Та, раптом, ти сидиш на березі, підтягнувши ноги до грудей так, що коліна торкаються підборіддя й дивишся на воду. Безтурботно.
І де б ти не був: на борту літака, в далекій печері, переповненому офісі, у бабусі на селі, взагалі казна де, у хвості безкінечної черги за пивом etc… Коліна так само торкаються підборіддя й дивишся на воду. Безтурботно.
Хочу трохи розвинути думку, хоча вона й упирається у певне нехтування сумнівних істин, які фанатично шануються деякими з’їхавшими. Отже, хочу сказати, але абсолютно не наполягаю, що ти вже є. Та не в значенні – був. В значенні – прямо зараз. И будь яка спроба стати кимось іншим руйнує. І подорож або більш серйозний «тріп» – лише втеча, яка забирає з місця, де ти вже. І в якому коліна так само торкаються підборіддя й дивишся на воду. Звісно, бл.., безтурботно.
Пробити квиток в один кінець – всього лише думка. Мабуть, як і все інше. Лукава й слабко усвідомлювана. Хоча розумію – спокуса велика. З чистого аркушу. Але навіть за таких умов тільки ти в змозі пробити свій ticket. Ніхто крім тебе не зробить цю роботу. А той, хто скаже, що зможе – брехун і провокатор.
Ніхто не зможе дати тобі те, що в тебе вже є: коліна торкаються підборіддя й дивишся на воду. Звісно, безтурботно, а як же інакше?..
http://www.youtube.com/watch?v=xGGU-15Tt6M